Нове розмежування кордонів після ІІ світової війни супроводжувалось переміщенням великої кількості населення українських земель.  Із Галичини, Волині, Рівненщини в 1944 – 1946рр. до Польщі переселилося майже мільйон чоловік польської національності. У ці ж роки з Польщі до України переїхало 520 тис. українців. З метою недопущення можливих проявів «Буржуазного націоналізму» значна частина українців з Польщі направлялась не до близьких їм західних, а до зрусифікованих південних та східних областей.

Польська влада, зі свого боку, вдавалась до жорстоких санкцій проти українців, які залишились на її теренах і переселятись до України не бажали.

Найбільшою антиукраїнською акцією, здійсненою польськими властями, була проведена в квітні – травні 1947р. операція «Вісла».  В ході її, українці, що проживали в прикордонних з УРСР районах, були переселені на Захід і Північ Польщі, їхнє майно конфісковане, а на кордоні з Радянською Україною утворили так звану «санітарну зону».

Прикриваючись необхідністю ліквідації на цих територіях залишків формувань УПА, польське комуністичне керівництво виселило українців з традиційно обжитих ними земель та розселило фактично по всій Польщі.

З квітня по серпень було виселено на Захід Польщі близько 150 тисяч чоловік. переїзд та розміщення українців на нових землях стали справжньою трагедією. Чимало людей померли від голоду, хвороб.